Він
росте у нас донині –
сизий
кущик бузини.
І не
терпиться дитині
заховатися
за ним.
Хоч
казали, що до нього
щось
принаджує чортів, –
не
боялись ми нічого,
а
чортів і поготів.
Ще не
кликали вокзали
нас
гудками з далини.
Перші
літери писали
ми
чорнилом з бузини.
Немає коментарів:
Дописати коментар