Подільський зорешлях

Навіщо нам литаври

і слава золота?

Минуще відлітає

у спалені літа.

А сонечко всевишнє

на стежку погляда.

Тут соняхи колише

веселка молода.

Тут Божою рікою

нас воля обійма.

І бронзою лункою

видзвонює сурма.

На бродах-переходах,

на сонячних вітрах –

від роду до народу

трасує зорешлях.

За обрієм Поділля

ми всі подоляки.

Ніде ми не поділись.

Ніхто нас не поділить.

Ось хата і подвір’я.

Добридень, земляки!