"Тато косить конюшину"

Тато косить конюшину,

а я несу через поле

горщики-близнята

з гарячим обідом.

Горщики не прості – золоті.

Що в одному горщику – борщик,

що в другому горщику – каша.

А хліба, каюся, немає.

Дістався приблудному песику.

Тато усміхається:

«Не біда. Позичимо в зайця...»

Обідає нашвидку.

Гладить мене по чуприні

пахучою долонею

і знову береться за косу.

Пахне зеленим борщем.

Пахне кашею

і скошеною пашею...

Миттю засинаю

на конюшиновій подушці

і прокидаюся в синіх сутінках.

Вечоріє.

Поруч тато.

А в зоряному небі –

Близнята.