Викочується
із пам’яті
жорстоке
століття Дракона
і
змітає на своєму шляху
народи
і королівства.
Ось
летить воно на мене
броньованою
колоною,
переблискує
зубами гусениць,
люто
бризкає на всі боки
липкими
згустками світового болота.
А я,
малий,
у
бездонних батькових чоботях
перебігаю
дорогу Дракона,
спотикаюсь
і падаю
у
жахливу мішанину глини і ґлею.
Залізоголова
потвора
невідворотно
насувається на мене
чорною
пащею гармати,
грізно
дихає громом і полум’ям,
нервово
скрегоче гальмами
і
нерішуче зупиняється...
Потвора
стомилася.
Немає коментарів:
Дописати коментар