Світ
кудись несеться
в
чорному диму.
Тільки
світло серця
розрива
пітьму.
У
глибинах ночі
землю
доганя
сонячний
листочок –
вісник
світлодня.
Мить
сльозою в оці
зблискує.
Тік-так…
Сонця!
Більше сонця!
Тільки
так.
Немає коментарів:
Дописати коментар