Людоньці
Коли ми
в розлуці,
коли не
бачу калини, –
в очах
темніє.
А
забіліє
хоча б
у сні –
і мені
небо
клином
шумить
над льодами.
І
калина
мене
виглядає
з
парасолькою
на
осонні.
Цілую
дрібні пелюстини,
сліпучі
перлини…
Добридень,
калино!
Немає коментарів:
Дописати коментар