Над
печаллю смаглявки
вже
сурма виграє.
І
прощання слов’янки
крає
серце моє.
Під
мелодію маршу
ти
клянешся мені
тайну
юності нашу
берегти
вдалині.
Захлинаються
болем
сумовиті
баси.
Прощавай,
моя доле,
у
сивинах коси!
За
вогнистим серпанком
чую
рідне ім’я.
Озирнися,
слов’янко,
українко
моя!
Немає коментарів:
Дописати коментар