Ми йшли у літнім колі див
урочища старого.
Нам чистий вітер
золотив
Івашківську дорогу.
Вже серпнем дихали горби
у дивнім отчім краї.
Та серце тьохкало: люби
цей день, ці очі карі!
Веселим вісником синів
нам дзвоник з ясноліття.
Ми йшли, небесні і земні,
в незнаному столітті.
вершило жмут соломи.
І литим золотом стоги
світились,
мов шоломи.
Немає коментарів:
Дописати коментар