За
вишневим гаєм
Діву я
зову.
Хай
собі лягає
іній на
траву.
Мила,
усміхнися!
Бо не
все мина.
Є у нас
криниця,
що не
має дна.
Де нам
щебетала
доля
молода,
квітне
золотава
стежка
у льодах.
Вітер верховіття
снігом
притрусив.
Ти
стоїш у цвіті
сивої
краси.
Немає коментарів:
Дописати коментар