Навіть
миша не дише,
не
чаклує сова.
Лиш
колише у тиші
нас
трава лісова.
Та при
світлі берези
білий
день не зачах
у твоїх
обережних
жолудевих
очах.
Не
ховайся, не бійся,
в
темноті обійми!
У зеленому
лісі –
тільки
тіні і ми.
Нас не
видно нізвідки,
але
хмурять лоби
ці
небажані свідки –
дідугани
дуби.
Нахиляється
келих,
і
мовчать солов’ї.
І в
очах жолудевих
тонуть
очі мої.
Немає коментарів:
Дописати коментар