Беру за
гриву скакуна,
а він
ірже, мов сатана,
і скаче
навпростець
у степ.
А там –
рівнина, простір, воля.
Там
вітер дихає травою.
Несе у
світ мене рисак.
І я не
турок. Я козак.
Живеться
весело мені.
Я на
коні!
Я родом
з раю.
Я ще не
відаю, не знаю,
куди ми
з коником женем,
яка
мене чекає доля,
коли не
втримаюсь
і долу
душа
заплаче.
Під
конем.
Немає коментарів:
Дописати коментар