Ще
Господь листкам зеленобровим
присуду
святого не писав.
Ще в
гіллястім затінку діброви
світяться
веселі небеса.
Та
вітрами січені висоти
вже
торкає пензель полину.
І
несуть пушиночки осоту
золоте
насіння вдалину.
І
ступає літо на місточок,
за яким
з вишневого шатра
багрянисто світиться листочок,
мов лякливий привид снігура.
Немає коментарів:
Дописати коментар