Багрянець
віку попелів
за
тридев’ятим валом.
Вертались
білі кораблі,
а літо
відпливало.
Але
світилася чолом
хатинка
за лісами.
Вона
гостила нас теплом
і тихо
колисала.
І
надвечірньої пори
у
стінах дерев’яних
по-українському
вітри
свистіли
солов’ями.
Немає коментарів:
Дописати коментар