Як
попадали дзвони
з
небесного даху дзвіниці,
як
ударило громами
віддалене
мідне відлуння, –
сам
Господь перехрестився,
і
залопотіли блакитними крильми
переполохані
янголи.
Покинули
церкву...
А стара
наша груша
затріпотіла
кожною галузкою
і
сипонула на грішну землю
обважнілими
мідними грушками...
Падали
дзвони і груші.
Падали
душі.
Немає коментарів:
Дописати коментар