Місячне
срібло тече.
Тиша –
як скло.
Аж
серце завмирає
в цьому
раї.
Стою.
Прислухаюся.
Ось
прокинувся хрущ
і
жужелить
між
яблунь і груш,
мерехтить у росі,
мов
літак у сльозі.
Той
літак...
Світ не рай.
Ні і так.
Мить – і край!
І шлях цей короткий
–
від
пальця
до кнопки.
Немає коментарів:
Дописати коментар