Розлетілись
пташенята.
Димно у
світах.
Тільки
біла наша хата
дивиться
на шлях.
Побороли
вітровії
мальву
молоду.
Матіола
вечоріє
в
маминім саду.
Важко
літу колихати
сонце
на горбах.
Тільки
світу коло хати –
мамина
журба.
Золотіють
виднокола.
Ах,
любов дітей...
Надвечірня
матіола
пахне,
бо цвіте.
Немає коментарів:
Дописати коментар