Оріяна

Оріяно,

ти десяте чудо світу.

Десь там –

сніги, льоди, піски і скелі.

А в тебе –

Три Поля.

Хотіли вивезти твою землю.

Але як можна вивезти

аж Три Поля?

Для цього потрібен потяг

довжиною з екватор.

Хотіли вивезти нас, твоїх оріїв.

Але навіщо везти кудись оріїв

без їхньої орної землі?..

Живи, Оріяно!

Стелися мені небесами

і Трьома Полями.

Клич мене в далину

тополиним обрієм твоєї дороги.

У мене калинова кров,

Оріяно.

Я син волі твоєї.

Але ж воля наша –

недопита чаша.

Над тобою хмари олов'яні.

Де ж бо твої чари, Оріяно?

Чує воля недопита:

лунко цокають копита.

Пролітають вершники.

Є там доля.

Є Три Поля,

три небесно-жовті рушники.

Оріяно!

Чорне море.

Даль Дніпрова.

Тиша гаю.

Коні вороні.

Над рікою знову чайка лине...

Присягаю рідній стороні

я гіркою мовою калини.