Посивіли
вже кульбаби.
Шелестять
вітри вусаті.
Поглядає
дуб-незграба
на
кульбабині десанти.
Рік
минає, вік минає,
та земля
цвіте і родить.
Бо
зеленому розмаю
не
буває переводу.
А дитя біжить у казку,
щоб веселку перегнути.
І
летять кудись мурашки
на
пушинках-парашутах.
Немає коментарів:
Дописати коментар