Чую
поклики ординців.
Довго
рана зажива.
Над
собором без дзвіниці
висне
хмара дощова.
Надивилася
чимало
ця
руїна кам’яна.
Прокотилися
навали,
і
зосталась таїна.
Лиш на
овиді багрянім
плаче
вечір грозовий.
І
стоїть собор у ранах,
мов
чернець без голови.
Немає коментарів:
Дописати коментар