"Прощаються і линуть зозулята"

Прощаються і линуть зозулята,

і стогне українська самота

на всі чотири обрії закляті,

на всі чотири сторони хреста.

Веселочка підкови золотої

згасає за Дунаєм крижаним.

Стоїть порожня хата сиротою,

пророка виглядає з чужини.

Озвися, нерозкаяний Мойсею,

і лихо від незрячих одведи!..

Ні звуку у покинутій оселі,

неначе у криниці без води.