"Не спіть..."

Не спіть…

Зітхнув каштан

між хмар повільних.

Ковзнуло сонце

променем по віях –

і час настав!

Зелений їжачок

повіки розклепив

і збоку

поглянув карооко

на світ сліпий.

А світ, одначе,
нічого не побачив.