Сиве
сіно палять
зморені
літа.
Підосіння
пам’ять
тисне,
мов плита.
Контуром
у хмарі
профіль
виника.
Серед
яничарів
бачу
двійника.
В’яне і
темніє
небо
від плачу.
З
янголом у сні я
легітно
лечу.
З Богом
одесную –
весь на
видноті –
я себе
виную
в
іншому житті.
Немає коментарів:
Дописати коментар