"На простори світові"

На простори світові

сходить вечір з висоти.

У зарошеній траві

переблискують світи.

Боже, скільки зір! І всі

відбиваються в росі.

Наді мною небеса.

Піді мною небеса.

Сяють зорі мовчазні,

і не зна душа німа,

чи це мариться мені,

чи мене уже нема.

Бачу відблиски світів

я у дзеркалі роси.

Прислухаюся: звідтіль

долинають голоси.