Вибризкують росини
з-під босої ступні.
У просині рясніють
кульбабки запашні.
Рівнина літограю
від соняхів кипить.
І небо підпирають
лиш сонячні стовпи.
Душа моя воскресла
хмариночку пасе.
Трасує перевеслом
Немирівське шосе.
Як зіроньки, подібні
сльозина і роса.
Край світу є Поділля,
а далі – небеса.
Немає коментарів:
Дописати коментар