Сівалка
крила розправля
і
доганяє журавля.
Стає
хмариною сівалка
і
засіває чорну землю
пшенично-росяним
дощем.
Сівба –
це проводи зерна.
Дзвенить
між небом і землею
живе
насіння. І пшеничний
годинник
лічить по зернині
хвилини,
дні, роки, віки…
Не
потривожена ніким,
під
снігом спить озимина
і жде
повернення зерна.
Немає коментарів:
Дописати коментар