Пахне
терпко, медово
космос
гарячих соняхів.
Сонях
кланяється сонцю.
І
дмухає солодкий вітерець
у
засмагле соняхове обличчя,
шелескоче
фольгою пелюсток,
змітає
долонею
жовті
глечики-квітинки.
А
глечики на землю –
кап-кап…
Лине
бронзова музика.
Дзвонять
дзвони медові.
Сяє
соняшник
медовими
чарунками,
підставляє
вітрові
розпашіле
чоло.
А вітер
хмеліє,
вершину
соняха колихає.
Кап-кап
–
квіточка
з чола...
На
вощині соняха
світиться
бджола.
Немає коментарів:
Дописати коментар