Матусі
на досаду
я скачу
по городах
і соняхи тусаю,
неначе цар природи.
Хитається стебельце
у жовтому віночку.
Жар-птицею сердечко
матусине тріпоче…
Розтанули навіки
літа мої зелені.
І стелиться барвінок
стежиною до нені.
Минуле не заплаче.
А соняхи щасливі
гайнули в даль дитячу
і все мені простили.
Немає коментарів:
Дописати коментар