Не
янгол я,
і крил
не маю,
і лиш у
сні літаю.
А в
небі лебідь гордо проплива,
крилом
хмарину райдужну торкає
і
відбивається у плесі голубому
замисленого
Світязя…
Тож
віриться:
колись
давно-давно
людина
мала крила, а не руки.
А як
химера все це, то чому
я
відчайдушно заздрю вільній птиці?
Чому на
потолоченій землі
безкрилому
так хочеться літати?
Немає коментарів:
Дописати коментар