Заосенів,
зазолотів
бадьорий
деревонарод.
А
вишенька зашарілася.
Дарує саду
соромливо
зачервонілі
дукачі.
Рум’янцем
ніжної кори
вишнева
ніженька паліє.
І
застигає на коліні
бурштин
вишневої сльози.
А в
бурштині отім –
на дні
занепокоєного
року,
зігріта
подихом Пророка,
весніє
мушка золота.
Немає коментарів:
Дописати коментар