"Тиша. Поле пшеничне"

Тиша. Поле пшеничне

бронзою наливається,

повінню розливається.

Колосок до колоска –

тисячі, мільйони, мільярди –

тьма колосків

тісно, міцно стоять.

Небеса підпирають.

Тиша. Не шелесне

безмежна юрма колосків.

Лиш невидимий павучок

тишу торкає за нить.

І дзвенить

голуба колоскова тінь:

дзіннь!..

Колосок до колоска нахиляється,

поле дзвонами розливається.

Дзвінь. Теплінь.

Слухає гречка.

Слухає овес.

Небо слухає.

Світ увесь

прислухається:

дзінь-дзілінь…