Непомітно
літо пролетіло.
На
гілках вишневих – ні гроша.
Лиш у
міднолистій заметілі
відчайдушно
пікає пташа.
Хтось
на зиму гнізда полишає,
хтось у
теплий край не полетів.
Півнебес
у вирій поспішає,
півземлі
чекає холодів.
І нехай
десь пір’ячко родинне
розмітає
вітер навісний –
ти
рости, пташино-сиротино,
доживемо,
рідна, до весни!
Немає коментарів:
Дописати коментар