Куди
несеш, метелику,
тепло
своє вчорашнє?
Там
листя сухо стелиться,
там
холодно і страшно.
Все
нижче ходить сонечко,
мов
колесо іржаве.
У тиші
поля сонного
шипшина
замерзає.
Розколотими
глеками
грушки
лежать у росах.
Снігами
недалекими
шурхоче
білий простір.
Крупинкою
метелиці
поліття
каруселить.
Куди
летиш, метелику,
на
вітрі вересневім?
Немає коментарів:
Дописати коментар