День

Сонечко провісне

ходить навманя.

Сповнена по вінця

чаша світлодня.

Вічками благально

дивиться лоза.

Бачу: під ногами

диво не щеза.

Просвіток у хмарах

тане, як свіча.

Гасне день у карих

стомлених очах.

Небо перед ніччю

браму відчиня.

Люди, розчиніться

у сльозині дня!