Розцвіла
над суєтою
ти
фатою молодою
і
чаруєш нас усіх
у
сивиночках своїх.
Але ж
бачу серед свята:
ти
зітхаєш винувато...
Срібне
щастячко моє!
Ще
зозуля нам кує.
Ти
сивинок не соромся.
Цвіт не
в’яне на сорочці.
Я люблю
твої вуста.
До лиця
тобі фата.
Немає коментарів:
Дописати коментар