Покара
люта, мідні труби –
усе на
світі промина.
Всихає
літо буйночубе,
і
вересніє далина.
Через
простори опустілі
батьки
вертаються у сни.
Вони в
сибірській заметілі
не
дожили до сивини.
Душа у
безвісті юдолі
не
опустилася до дна.
Та
нещасливій нашій долі
дісталась
тільки сивина.
Немає коментарів:
Дописати коментар