Курличе
душа журавлина
і
пружить морозне крило.
А десь
на іскристій рівнині
не
спить у заметах село.
Над ним
у годину погідну
хмарини
стоять, мов стоги…
Покину
я все і поїду
у
синьобузкові сніги.
Покину
я все і вклонюся
вишневій
подільській зимі.
Стежину
мою до матусі
там
січень снігами замів.
Там
вільна душа журавлина
спочине
від сивих доріг.
І тиха,
щемлива сльозина
розтане
на віях моїх.
Поміж
голубими димами
засвище,
застогне снігур.
Прокину
я стежку до мами
у
чистім, високім снігу.
Немає коментарів:
Дописати коментар