Журавлик

Отак на світ журавлик народився.

Зробив його синок з мого листа.

Синок не мучив білого журавлика.

Погрався з ним у жмурки на балконі,

нагодував пестливими словами

живого полохливого журавлика –

і випустив на вулицю, на волю.

Летів журавлик на крихких крилятах

над прірвою розбурханої вулиці.

Під ним струмили річища асфальту,

над ним хмарини срібні щебетали.

А він летів, здіймався вище й вище.

На нього перехожі задивлялися.

Не знали перехожі, що журавлик

несе до тебе з юності моєї

наївні, чисті, мов усмішка сина,

мої слова. Забуті вже слова...

Синок злітає із моїх колін

і лине засоромлено до тебе.

Летить журавлик наш у нашім небі.

На нього перехожі задивляються.

А він собі летить, летить, летить...