Юний червень путівцем
сам-один мандрує
і рожевим олівцем
ягоди малює.
Сад
спросоння до землі
нахиляє
віти.
На
присохлому зелі
спочиває
літо.
День
спинився на мосту,
небеса
торкає.
«Годі!
Більше не росту!» –
сам
собі гукає.
Немає коментарів:
Дописати коментар