"Задивлюся в оченята"

Пам’яті

Володимира Підпалого

Задивлюся в оченята

запального хлопченяти.

а вони – як сливи,

а вони – як сивий

смуток полину.

Ой русявий сину,

оченята сині!

Засумую –

твого батька пом’яну...

А сльозина в оченятах

чисте небо розчиняє.

Достигають сливи молоді.

І на грані холодів,

між ожин та між льодів,

жовтолисто догора

Байкова гора.