Заспіває моїми вустами
насторожена тінь солов'я.
І за обрієм літа розтане
волошкова стежина моя.
Відпочину. Чолом у барвінок,
у полин, у зелені дощі.
Світе синій! Це ти, Україно,
берегине моєї душі.
Україно! Душа не забуде.
Поки чую тебе – не помрем!
Хай горою ти ляжеш на груди,
та не будеш мені тягарем.
Немає коментарів:
Дописати коментар