Тихіше!
Вік над віком
незриме щось таїть.
Та ніч
не знає, звідки
зринає
грань століть.
Розгойданий
дзвіночок
відлічує
свій час.
На
зламі дня і ночі
горить
моя свіча.
Світлинка
на палітрі
стогрішній
і святій,
зоринка
непомітна
за
річкою світів.
До
вічності звикає
хвилина
рятівна.
І
стежку між віками
душа
перетина.
Немає коментарів:
Дописати коментар