Сніжна задума

Вишиває сніг черешню,

двір і нашу хату.

Біла хмаро, де береш ти

пряжі так багато?

Брате яворовий,

пряжі в мене досить –

батькові на брови,

матері на коси.

Вишиває сніг узори.

Спить зелене жито.

І недовго вже на зорях

сину ворожити.

Пада інеєм на вії

стишена задума.

Ой навіщо ти, завіє,

свічечку задула?