Сад у
тінях перехресних
навіть
гілкою не трісне.
Тільки
пісню перекреслює
ґратами
наш сад.
Спека.
Чад.
Нависає
неба синій щит.
Соловей
на волі –
а
мовчить.
Мати з
Божої оселі
виглядає
у тривозі.
«Тьохни,
тьохни, соловейку!»
–
листям
каже мати.
Тихо
стала на порозі
лихом
вигнута веселка –
мов
залізна брама каземату.
Немає коментарів:
Дописати коментар