Джерело

Поскладали всі пожитки

перед хутором старим.

Тут нам нічим дорожити.

Не потрібні хутори!

Ще напитись, і в дорогу,

бо й хвилиночки нема...

Ой криниченько-небого,

як ти житимеш сама?

Зуби дзвінко цокотіли

об краєчка жерстяні.

Сумовито клекотіло

джерело у глибині.

У відерце зазирало

небо в сажі-пилюзі.

І гойдався ще журавлик

на знеможеній нозі.