У
нетрях лісу, що пропах
мохами
сутінків імлистих,
відчув
я моторошний страх,
і серце
тьохнуло, мов листик.
За крок
від мене з бур’яну
гадюка
холодно сичала.
Я бачив
свічечку жахну
її
роздвоєного жала.
Та страх
поволі відпускав.
Не
пропадати ж тут нізащо!
Я
скрикнув болісно між трав,
і
зникла гадина у хащах.
Дає
уроки непрості.
природи
мудрої наука.
…Згадалось,
як на самоті
підстерегла
мене гадюка.
Немає коментарів:
Дописати коментар