Зашумить
грабовий ліс
над
моєю самотою.
І не
треба ні громади,
ні
лукавої розради,
ні
дешевого слівця.
У
задумі притулюсь
розпашілою
щокою
до
замшілої щоки
настороженого
граба
і
забудусь...
Ниций
рабе
метушні
і суєти!
Ось
твій рай!
І
чудесам
тут
повіриш недаремно.
Бо у
лісі ти не сам.
Біля
тебе – ці дерева.
Немає коментарів:
Дописати коментар