"З вирію розлуки"

З вирію розлуки

я до тебе лину.

Вірні твої руки

в’ються, мов хмелини.

П’ю нектар духмяний

губ твоїх солоних

і покірно в’яну

в любому полоні.

Я цілую руки,

хмелю не боюся.

Від хмільної муки

плачу і сміюся.