Симфонія

О брате мій, маестро!

Над кратером оркестру,

над буйною твоєю головою

яскріє сяйво місячного кола.

І ти у німбі.

Сивий Саваот.

Перед тобою вогняна стихія

зачаєної магми.

Ти витаєш

між небом і землею.
У правиці
уже вібрує паличка чарівна.

І рветься нитка тиші.

Ось вона,

твоя жадана, зоряна хвилина!

Злітає вгору паличка.

І магма

вирує, закипає в глибині.

Рука твоя мелодію малює.

Світи стрясає віщий грім литаври.

Летить у вирій,

мовкне за світами

відлуння галактичної симфонії...

Вже гаснуть люстри.
Жмуриться юпітер.
Але горить на сонячному вітрі

твоя сльозина.

Зіронька єдина.