Немилосердною
рукою
жокей
вуздечку напина.
Клекоче
піною рвучкою
кривава
паща скакуна.
Пече
розлючена острога
і
протинає до кісток.
Змією
корчиться дорога
поміж
ненависних істот.
Уже до
слави недалечко,
уже і
смерть не доганя.
Лише
намилена вуздечка
січе
упертого коня.
У цій фатальності червоній
сльозина зблискує в імлі...
Жокей з
медаллю чемпіона
позує звично у сідлі.
Немає коментарів:
Дописати коментар