Буває
мить якоїсь особливої
загостреності
почуттів і зору,
коли
вже світ перевертається –
і ти
висиш донизу головою
над
прірвою небес.
Ти
відчайдушно
хапаєшся
за синю порожнечу,
зриваєшся
і падаєш у прірву.
І
Господа питається душа,
за віщо
їй така покара люта?..
Буває,
що не варта ні гроша
проста,
як смерть, ідея парашута.
Немає коментарів:
Дописати коментар